Правила | Зв’язатися з нами | Twitter | RSS

 

238 переглядів

 
Dysemblem – рецензія на альбом Strength Of Giants” (2016)


 

Проект Dysemblem утворився не так давно, але вже за час існування встиг зробити кілька демо-записів, а зовсім недавно, нарешті таки, випустити повноформатний альбом. І, взагалі-то, альбом вийшов дуже гідним, включаючи в себе як похмурість, так і невелике різноманітність жанрів, варіюючи від олдскульного блек / дета, до дум-металу.

Зауважу, що крім технічної сторони, музика сильно просякнута окультизмом і філософією саморуйнування, так що для людей, схильних до ритуальної апатії, даний реліз буде немов приплив свіжої крові. Ну або прихід, суть все одно не змінюється. Олдові саунд дуже специфічно віддає старовиною і тліном безвиході, хоча з першого разу і бентежить трохи пластмасова, плаваюча гітара. Але не варто навіть звертати увагу на подібну структуру, тому що сам матеріал суттєво міцний і навіть різноманітний, що робить музику надзвичайно цікавою і насиченою за всіма параметрами.

Детового і Думова частини дуже добре прилягають один до одного, абсолютно не обламуючи загальну атмосферу і цілісність. Хоча уповільнених рифів, звичайно ж, більше і часом дуже складно визначити конкретний курс, обраний музикантом. Ще трохи заплутує деяка "ломаность" і незграбність, хоча в цілому від подібного масштабу отримуєш ще більше задоволення, ніж якби все мало лінійну точність. Тим більше останнім часом, коли часто-густо розплодилося рух всяких звукорежисерів, без проблем вирівнюють будь надається контент, подібна олдскульний тільки набирає обертів. Особливо якщо упор зроблений дійсно на похмурість, нехай навіть похмурість межує з посередністю.

Я майже впевнений, що з першого прослуховування "Strength Of Giants" може здатися трохи нудним, але не поспішайте робити висновки і закидати диск куди подалі, адже при певному настрої музика дійсно здатна розбудити біса. 

Інфо про гурти (рецензії)