Правила | Зв’язатися з нами | Twitter | RSS

 

103 переглядів

 
Полинове поле – На семи вітрах (2009)


Стиль: Gothic Doom Metal
Країна, місто: Україна, Львів
Сайт: http://www.polynovepole.com.ua/



Пісні:

    1. На семи вітрах
    2. Вітер з півночі
    3. Та, що танцює на могилах
    4. Чисті душі
    5. Нічні птахи
    6. Квіти мороку
    7. З попелу
    8. Полинове поле
    9. Чорна рілля
    10. Відьма


На семи вітрах

Спалив нам крила перший день зими
І стер потому всі небесні сіті
Хвилина залишилась до імли
Та очі чорним шовком вже покриті

Холодні руки заламає страх
Гадюкою у душу заповзає
В порожнім домі на семи вітрах
Повільно й довго свічка догорає

І чутно кроки болісно-чужі
Це звуки, яких краще би не чути
Бо спокій похитнеться на межі
На тій, що є між "бути" і "не бути"

І я навік спочину у труні,
В одвічному холодному полоні
І дні, як дикі коні вороні
Втечуть, налякані, крізь кам’яні долоні...

 


Вітер з півночі

 

Де ліси старі стоять
Де панує морок
Там живе душа моя
У високих горах.

Зорі падають з небес
В полинове море
Полем стелиться туман
З місяцем говорить.

Вітер з півночі летить
Тишу розвіває
Приліта туди завжди
Волю там шукає.

Приспів:
Через темряву в ніч
Через сльози і біль
Коли впаде сльоза
Спалахнуть небеса.
Запалають вони
І розвіють пітьму
Своїм світлом життя
Я освічу йому.

Проросте гіркий полин
Із землі сирої
А з долоні упаде
Чорна крапля крові.

Забере ту кров земля
І поверне силу
З дерева листок впаде
На пусту могилу.

А коли могильний камінь
Сльози осені омиють
На плиті слова останні
Світу правду всю відкриють.

Приспів

 


Та, що танцює на могилах

Вона танцює на могилах,
Під музику нічної тиші,
Коли осінній теплий вітер
Високу папороть колише.

Вона кружляє серед листя,
Понад землею, вище й вище,
Коли над світом сонце сяде,
І ніч накриє кладовище.

Не пам’ятає, хто і звідки,
Не відчуває, чи жива.
Дарує ласку її тілу
Холодна росяна трава.

Вона танцює, щоб забути.
Вона прийшла, щоби піти.
Вона не хоче більше бути
Рабом земної суєти.

Останній крок. Останнє коло.
Безсило впаде на плиту.
І ніч на очі їй накине
Прозору і легку фату.

І білі ангели навколо
Розправлять мармурові крила,
І понесуть поміж зірками
Її, холодну і безсилу.

Туди, де матір - порожнеча,
Де в сяйві темряви дорога,
Де серед поля полину
Нема ні болю, ні тривоги.


 

Чисті душі
В сяйві темряви дорога
З вічності в нікуди,
Не приймала їх земля,
Проклинали люди.

Загубилися дві краплі
В солоному морі,
Заблудилися у небі
Чисті душі - зорі.

Серце кригою дзвенить,
Скам’яніло горе,
Їхні очі - синє небо,
Чистота прозора.

Приспів:
Де не осквернить ніхто
Непрошеним кроком,
Не спогляне рід людський
Нечестивим оком,
На вершині Чорногори
І на дні криниці
Поховали світлі душі
Світлі таємниці.

Серце, втомлене війною,
Битися не хоче,
На обличчях молодих
Постарілі очі.

Заспівала чорна ліра
Голосом старечим,
Слово чистої сторінки -
Пустка-порожнеча.

Коли доля на долоні
Свої знаки стерла,
Чисті душі на вогні
Спалюють померлих.

Приспів

 


Нічні птахи

 

Танець на крилах
Коло прощальне
Погляд останній униз
Пам’ять про землю
Навіки покинуту
Впаде дощем сліз.

Попелом сірим
Розсипало небо
Холодні колючі зірки
Падали, падали
В ніч листопадову
Сірі осінні птахи.

Тихо кричали
Зажуреним голосом
Розірваної струни
Колами, колами,
Крилами кволими
В небо злітали вони.

Ніч заховала
Від ока чужого
Тихий безшумний політ
Лиш візерунком
У небі залишиться
Птаха невидимий слід.

В світлі примарному,
В небі безхмарному,
Крила світилися в них,
Бачили двоє,
Востаннє і вперше
Жителів неба нічних.


 

З попелу
Їхні очі блукали під хмарами
Нечутлива земля забувала їх
Їх слова вже не стануть тлумачити
Шепотіти забутими мовами

Гасли вогнями крики у полум’ї
Закатовані, ордами спалені
Одинокими квітами мороку
Проростали в сяйві з попелу

Їх думки карбувались у камені
Шлях життя обертався миттю
Їх ряди невинних і зраджених
Відлітали до неба розмитого

Приспів:
Їхні очі - в хмарах, їхні душі - з попелу
Променисті зорі відлітали соколом
Прошивали хмари поглядом враженим
Відчували зорі дотиком спаленим
Залишали туману скраплені зльози
На шляху до неба з попелу

Край землі там стрічається з хмарами
Вітром гнаний порох шумітиме
Він заглушить їх крики молитвами
Світле небо до них говоритиме:

"По стежині ранкового світла
Понесу ваші душі пропалені
Мертва тінь вас забрала від світу
Де життя - то поле нескінченне"

Приспів


Полинове поле
Ти ідеш, блукаєш по сирій землі
Ти когось шукаєш в сірій далині
Раниш босі ноги об суху стерну
А навколо - поле гіркого полину.

Ти біжиш тим полем, падаєш без сил
Змахуєш до неба залишками крил
І змією в душу заповзає страх:
Полинове поле - безконечний шлях.

Як пройдеш півполя то згадаєш всіх,
Хто ішов з тобою, та дійти не зміг
Ти згадаєш радість, ти згадаєш сміх
Сивина на скроні - як на душу гріх.

А у того поля випалений край
Ти заплатиш болем за пережитий рай
А на тому краї - квіти і хрести,
Бо життя прожити - поле перейти.


Чорна рілля

Чорна рілля ізорана, гей, гей,
Чорна рілля ізорана,
Ще й трупами засіяна, гей, гей.

Білим тілом зволочена, гей, гей,
Білим тілом зволочена,
Ще й кровію сполочена, гей, гей.

Летить ворон з чужих країв, гей, гей.
Ой летить ворон з чужих країв,
З трупа очі вибирає, гей, гей.

А нікому задзвонити, гей, гей.
А нікому задзвонити,
Ще й свічечку запалити, гей, гей.


Відьма

Давай підемо в темряву,
Не будем повертатись,
Дорога така довга,
Що можна не прощатись.

Обличчям ляжем в жар
І згоримо без диму
Заграла десь сопілка
Прадавню пісню дивну.

Прадавню пісню дивну
Заплакала сопілка
Навіки зупинилась
Годинникова стрілка.

І матір - порожнеча
Покличе нас до дому
З якого ми пішли
Мільйони років тому.

Розтанемо в імлі,
Полетимо птахами,
І пара гарних крил
Колись була руками.

Там, де стікала кров
З подряпин і порізів
Там, де в траві змія
Тобі під ноги лізе,

Твоєю кров’ю знак
Поставлений на мені
І полиновим димом
Попечені легені.

Хай наші голоси
Змішаються із вітром,
Розноситься чума
Отруєним повітрям,

Через багато днів
Ми знов туди прийдемо,
І своїм почуттям
Дві квітки принесемо.


Тексти пісень